Новини Житомирщини

Історія світового кіно - 16 березня

скачать нарезки MP3 рингтонов

Написав адміністратор

Сергей ЮрскийВ рубриці під назвою "Історія світового кіно" ми розповідаємо про різні кінематографічні події, що сталися – відповідно – цього дня в різні роки у світовому кінематографі. Отже, 16 березня...

16 березня 1935 року в Лєнінґраді народився російський актор і режисер Сєрґєй Юрський. Навчався на юридичному факультеті ЛДУ і грав у студентському театрі цього вузу. 1959 року закінчив акторський факультет Лєнінґрадського театрального інституту. Від 1957 працював у БДТ ім. Ґорького. Від 1979 – актор і режисер Театру ім. Моссовєта. В кіні дебютував 1959 року у фільмі-виставі "Достіґаєв та інші" та фільмі "Повість про молодят".

Серед найвідоміших кіноробіт – "Людина нізвідки" (1961), "Час, уперед!" (1965), "Республіка ШКІД" (1966), "Золоте теля" (1968), "Інтервенція" (1968), "Король-олень" (1969), "Ключ без права передачі" (1976), "Дачний будиночок для однієї сім’ї" (1978), "Маленькі трагедії" (1979), "Місце зустрічі змінити не можна" (1979), "Не бійся, я з тобою!" (1981), "Шукайте жінку" (1982), "Любов і голуби" (1984), "Королева Марґо" (1996), "П’ятий янгол" (2003) тощо. Сєрґєй Юрський створив унікальний театр одного актора, він – знаменитий читець творів класичних і сучасних авторів, багато працює над озвученням анімаційних фільмів ("Я спогадом до вас лечу..." (1977), "І з вами знову я" (1980), "Про Сідорова Вову" (1985), "Півтора кота" (2002) тощо). Зняв кілька телевізійних фільмів, а 1990 року поставив власну режисерську кінороботу.

Бернардо Бертолуччі16 березня 1940 року в Пармі, в родині італійського поета Аттіліо Бертолуччі, народився італійський режисер Бернардо Бертолуччі. Навчався в Римському університеті, писав і друкував вірші і у 20-річному віці вже був досить відомим поетом. Його перші кінороботи – любительські стрічки на 16-мм плівці. Працював асистентом режисера в П’єра Паоло Пазоліні на його дебютній картині "Аккатоне" (1961), а наступного року сам дебютував у великому кіні, знявши соціальну стрічку "Кістлява кума" (1962). Його картина "Перед революцією" (1964) стала одним з провідних фільмів італійської молодіжної контестації в кіні. На межі 1960-70-х років Бернардо Бертолуччі приєднується до напрямку італійського політичного кіна, знімаючи "Стратегію павука" (1969), "Конформіста" (1970), де досліджує природу зрадництва, героїзму і пристосуванства. Мабуть, найвідоміший фільм режисера – "Останнє танґо в Парижі" (1972), сучасна любовна трагедія, що стала скандально відомою завдяки наявним у ній відвертим сексуальним сценам і викликаній цими сценами низці цензурних заборон. Згодом Бернардо Бертолуччі фільмує кіноепопею про соціальну боротьбу в Італії "Двадцяте століття" (1976), картини "Місяць" (1979), "Трагедія смішної людини" (1981). У 1980-х переїжджає до Великої Британії, де починається його, сказати б, "космополітичний" період творчости – режисер створює блискучі і неймовірної авдіовізуальної краси стрічки на матеріалі різних культур – "Останній імператор" (1987), "Під покровом небес" (1990), "Маленький Будда" (1993). Серед останніх робіт майстра – "Зникома краса" (1995), "Мрійники" (2003).

Ізабель Юппер16 березня 1953 року в Парижі народилася французька актриса Ізабель Юппер. Закінчила Паризьку національну консерваторію драматичних мистецтв. В кіні дебютувала 1971 року в телевізійній стрічці "Прусак" та кінокартині "Фаустина, або Гарне літо" і скоро стала однією з провідних актрис свого покоління, зігравши в таких відомих стрічках, як "Вальсуючі" (1974), "Лікар Франсуаза Ґайян" (1975), "Мережниця" (1977), "Сестри Бронте" (1979), "Рятуйся, хто може" (1980), "Лулу" (1980), "Ворота раю" (1980), "Біси" (1987), "Історія жінок" (1988), "Мадам Боварі" (1991), "Нагорода лікаря Шутца" (1999) тощо. Героїні Ізабель Юппер – зазвичай суперечливі, жахаючі і водночас захоплюючі особистості, нервові, фатальні, замкнені, таємничі, травмовані найстрашнішими комплексами і сповнені нестримного бажання реалізувати свої найпотаємніші бажання. Ізабель Юппер є рекордсменом за кількістю різних номінацій і участю у фестивалях. Зокрема, саме вона – актриса, найбільше фільмів якої (аж 16) брали участь ув офіційній конкурсній програмі Каннського фестивалю, а також одна з чотирьох виконавиць, яка двічі отримувала в Канні приз за найкращу акторську роботу (за "Віолетту Нозьєр" 1978 року і за "Піаністку" 2001 року). Також Ізабель Юппер має найбільше номінацій на французьку кінопремію "Сезар" (аж 12), однак виборола цю нагороду лише раз (за "Церемонію" 1995 року) .

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

мп3 скачать бесплатно без регистрации